Бронзовий кулон ручної роботи жук Скарабе́й свяще́нний

Бронзовий кулон ручної роботи жук Скарабе́й свяще́нний є символом весни, вічної молодості душі, яка живе за межею простору й часу, життя й смерті.

Жук із родини Lamellicornus, скарабей обробляє безформну, м`яку масу гною, наполегливо й завзято перекочуючи її перед собою, доки вона не перетвориться на досконалу сферу. Відклавши яйця у гнійну кульку, скарабей котить її зі сходу на захід і, виривши нірку, ховає на 28 днів. На 29-й день жук викопує кульку, кидає її у воду, і з неї з`являються маленькі скарабеї. Вважалося, що маленький жук повторює шлях Сонця, яке воскресає, повертаючись із світу тіней. Він народжується й воскресає із гною, свого власного світу тіней і руйнування. Кульку скарабея, що містить у собі сім`я нового життя, порівнювали із Сонцем - вогняною сферою, яка несе зародок усього живого.

Із споконвічних часів скарабей був утіленням і символом Хепрі (або Хепера), одного з найдавніших єгипетських богів, пов`язаних із сокровенними таїнствами Сонця. Якщо бог Ра символізує денне Сонце, Атум — нічне, сокровенне, то Хепрі — божество з головою скарабея — уособлює ранкове Сонце, що сходить. Атум, Ра й Хепрі представляють собою три образи, три обличчя одного, вічного бога Сонця. Як і всі інші сонячні божества, Хепрі виконував функцію Деміурга, творця світу, людини й Всесвіту. Він завжди символізував невидиму силу творіння, яка дає поштовх для руху по небу не лише сонячному диску, але й усьому сущому.

Символ скарабея мав у Давньому Єгипті ще одне прочитання. Цей маленький жук став утіленням філософа на його шляху до мудрості. Подібно до того як скарабей невпинно й наполегливо перетворює безформну, в`язку масу гною на кульку, щоб закласти у неї сім`я життя, філософ, що йде шляхом мудрості, повинен трансформувати безформну й в`язку масу своїх недоліків і обмежень на ідеальну, досконалу, вогняну й прозору сферу, яка відображає світло Духа.

Скарабей, що має крила й тримає в лапках вогненну кулю, стає символом нового, молодого Сонця весни, що сходить, перемігши темряву й воскреснувши, щоб принести новий імпульс життя й відновлення. Його крила символізують два ока — нічне, яке бачить у темноті, пов`язане з Місяцем, і денне, яке дає життя всьому сущому, пов`язане із Сонцем. На його спині — знаменитий символ may, в центрі якого знаходиться точка, де зустрічаються Небо й Земля. Виконавши свою місію на землі, скарабей-Сонце випростує крила й відлітає до безкрайніх далей, повертаючись на небо, до витоків, що породили його.

Культ священного скарабея був настільки поширеним у Стародавньому Єгипті, що у формі жука виготовляли печатки, амулети, магічні предмети й прикраси, його зображували на папірусах, фресках гробниць. У храмовому комплексі Карнак недалеко від Луксора збереглася колона, яку вінчає кам′яний скарабей. Єгипетського бога Хепрі зображували з головою у вигляді скарабея. Символічне значення жука-скарабея відбито і в його науковій назві: Scarabaeus sacer, де видова назва sacer в перекладі з латинської мови означає святий, священний. Звідси й українська калькована назва виду.

Бронза, лиття, гравірування, 32x19 мм, вага близько 4 г