Коли тримаєш ляльку в руках....

Ви помічали реакцію дітей і людей які беруть до рук ляльку-мотанку? За багаторічну практику створення ляльок я постійно спостерігаю цю ′магію просвітлення′!
Просвітлення - це повернення до себе! Існує думка, що просвітлення – доля Вибраних. Але насправді це не так, бо просвітлені такі ж люди, з плоті і крові. Вони дихають одним повітрям, ходять по тій же землі, зовнішність не виділяє їх з натовпу. Ми також маємо шанс стати просвітленими вже в цьому житті. Бо це вже присутнє в нас спочатку. Важливо, щоб ми змогли повернутися до початкового стану свідомості.
Моя мама була дуже прагматичною і добоволі стриманою в почуттях жінкою, їй важко було чимось догодити чи здивувати, розчулити.
Кожен рік задовго до її дня народження я намагалася купити на подарунок щось особливе, щоб побачити радість в її очах, але все було марно. Вона ввічливо дякувала і клала подарунок до шафи.
Коли я ще була дитиною, маму чомусь дратували мої ігрові ляльки, які я розкладала по кімнаті граючись у доньки-матері. Вона постійно вимагала порядку, щоб я ляльки зберігала в шафі.
І тільки моя бабуся мене розуміла, у вільний від роботи час вона діставала велику коробку де зберігалися клаптики тканини, нитки, стрічки та мереживо. І починалося дійство створення ляльки. Я зачаровано дивилася, за її рухами і теж своїми маленькими ручками починала повторювати за нею. І через якийсь час в нас народжувалися дві ляльки, велика і маленька-мати і донька.
Йшли роки,я виросла, поїхала з батьківського дому,вивчилася в ВУЗі на інженера , стала працювати, але не втратила інтересу до створення ляльок. Я постійно їх робила із різних підручних матеріалів, як сувеніри, іграшки для власних дітей і на подарунки близьким і знайомим.
І кожен раз, коли дарувала комусь ляльку, я бачила, як усмішка з′являється на їх обличчі, очі світяться від щастя. Неначе людина знову повертається в своє дитинство. Люди радіють ляльці наче діти, тримають в руках, розглядають деталі і притискають до себе. Люди змінювалися на очах, нікого не було байдужого.
Коли моїй мамі виповнилося 73 роки, я чомусь вирішила до основного подарунку додати ще й невеличку ляльку- мотанку, зерновушку. І о диво! Я не очікувала такої реакції від моєї мами. Сказати, що вона зраділа подарунку це нічого не сказати!
Вона раділа, як мала дитина, гладила ляльку, розглядала з усіх боків, не випускала весь вечір з рук! ЇЇ блакитні очі сяяли, як зорі! Це мене вразило, бо вперше я побачила свою маму безмежно щасливою! Відбулися значні зміни в її подальшому відношенню до життя, до людей і речей. Вона неначе засвітилася з середини. І цим поштовхом стала маленька, простенька лялька.
З того часу я кожного року дарувала мамі по ляльці. Вона раділа, але те, перше, враження від подарованої ляльки було саме емоційне. Її перша лялька завжди була з нею, до останнього подиху.
Не стало моєї матусі, її душа відлетіла в інші світи, а лялька вирушила в останню дорогу, щоб залишилися з нею!
Я точно знаю, що маленька лялька змінила останні роки її життя на краще, зробила її щасливою!





PS: Можливо і Вам захочеться взяти до рук ляльку, відчути себе хоть на мить дитиною, повернутися в початкову чисту свідомість, знайти гармонію і зробити своє життя кращим.

Чи повірите ви в це, чи відчуєте зміни чи ні, але ці зміни дійсно відбуваються.